ДОБРОВІ́ЛЬНА НАРО́ДНА ДРУЖИ́НА – громадське формування, створене з метою сприяння правоохоронним органам у забезпеченні правопорядку. Перші добровіл. формування виникли за часів УЦР. У боротьбі зі злочинністю міліції допомагали офіцери, козаки, студенти. 1917 лише у Київ. губ. діяло 40 таких т-в, що нараховували майже 1300 чл. У 1930-х рр. почали з’являтися бригади сприяння міліції. Власне Д. н. д. вперше створ. 1958 на Донбасі, коли працівники підприємств добровільно вийшли на вулиці для підтримки порядку в громад. місцях. Ініціативу донбасівців підтримали трудові колективи Києва, Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя тощо. Позитивні тенденції участі нар. мас у боротьбі з правопорушеннями спонукали ЦК КПРС і РМ СРСР прийняти постанову «Про участь трудящих в охороні громадського порядку в країні» (1959). Постановою ЦК КПУ та РМ УРСР затв. Положення «Про добровільні народні дружини з охорони громадського порядку» на території України (1961). Кер-во Д. н. д. здійснювали представники парт. і комсомол. організацій. Згодом затв. положення про Д. н. д. і нагруд. знак «Відмінний дружинник УРСР».