Ми родом із дитинства і трохи з інтернету: любимо казки і віримо в них,
читаємо соціальні мережі і теж віримо. Так і автор перед тим, як засісти за
творчість, перечитав улюблені казки та анекдоти, доступні йому у Всесвітній
павутині. Трохи заплутався в ній і, розплутуючи, зрозумів, що читач його не
осудить, якщо знайде збіги або закономірності в запропонованих йому
оповіданнях, - чиста випадковість, не більше того. Тому що автор пише від
імені вже немолодої, і навіть дуже в літах людини, якій властиво змішувати
спогади з минулого з днем сьогоднішнім, прочитаним і побаченим, пережитим і
додуманним. Сюжети казок, розказаних Фімою своєму онукові Михайликові, не
нові, але мають часом вкрай несподівані інтерпретацію і повчальну частину.
Історія ж Роберта тільки зайвий раз підтвердить, як нелегко бути молодою
прищавою людиною тринадцяти років.