Ніхто не знає його імені. Ніхто не заходить до нього в гості. Самотній, але
вдоволений цією самотністю Збирач сміття не потребує компанії.
Щоранку він прибирає сміття, яке зі своїх домівок викидають люди. Дізнається
їхні історії з їхнього сміття. Адже воно, на відміну від людей, ніколи не
бреше. Збирач сміття думає, що він невидимка. Та невдовзі в його житті
з’явиться змучена тринадцятирічна дівчинка з бузковим чубом. Вона зазирне в
темні глибини душі Збирача сміття. І побачить: полювальниця на мух — жінка,
яка роками рятує інших жінок від насильства, — вже шукає його.
Тепер ці троє безіменних людей, замкнені кожне у власній в’язниці жахіть,
мають зустрітися на краю безодні. Їхню долю вирішить озеро Комо, що кишить
чужими таємницями та гіркими спогадами. Але, дивлячись у безодню, вони й не
помітять, як безодня сама почне вдивлятися в них…