Виробник: Інший виробник
Тематика: Історія
ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС – видатна пам'ятка давньорус. літератури та історіографії. Виявлена рос. істориком і публіцистом М.Карамзіним 1809 як заключна ч. Іпатіївського списку 15 ст. Ним же було знайдено і другий список Г.-В.л. – Хлєбниковський 16 ст. (цей список вважається основним, усі ін. відомі сьогодні науці 6 списків Г.-В.л., у т. ч. й Іпатіївський, беруть початок саме від нього). Дослідження Г.-В.л. ускладнені відсутністю паралельних йому літописних текстів. Та й усі знані сьогодні списки Г.-В.л. йдуть від єдиного, спільного для всіх протографа. Учені не раз відзначали несхожість Г.-В.л. з ін. традиційними літописами в тому, що його складали не за роками. У найсправнішому списку – Хлєбниковському – відсутня хронологічна сітка, немає порічних статей. Роки на полях проставлені лише в Іпатіївському списку, причому помилково. Так, оскільки Київський літопис, що в Іпатіївському списку передує Г.-В.л., завершувався 1200 роком, складач Іпатіївського зводу поставив першим роком Г.-В.л. 1201, тоді як описані під тим роком події відбувалися 1205. Звідси збій майже у всіх датах Іпатіївського списку на 4–5 років. На думку М.Присьолкова, хронологічна сітка з'явилася в Іпатіївському списку Г.-В.л. лише в 14 ст. Виклад подій в літописі ведеться суцільним потоком, він емоційний, ідейно насичений, його літ.-худож. рівень надзвичайно високий. Це по суті не літопис, а оповідь про життя та діяння Данила Галицького і Василька Романовича та їхніх дітей, написана в жанрі переважно воїнських повістей. Притому Г.-В.л. перебуває в заг. річищі давньорус. літ. 13 ст., є повноправною складовою ч. істор. літ. свого часу. Г.-В.л. – це єдине систематичне й докладне джерело з історії Галицько-Волинського князівства і загалом Пд.-Зх. Русі. Він проливає яскраве світло на сто-сунки південнорус. князів між собою та з государями Пн.-Сх. Русі, а також з Угорщиною, Польщею, Австрією, Германією, Литвою, Чехією, землею ятвягів. Г.-В.л. спирається на різноманітні давньорус. джерела: князівські літописці, воїнські повісті (про битву на Калці; див. Калка, битва на річці 1223, про навалу орд Батия та ін.), документи з княжих архівів. Укладачі Г.-В.л. широко використали візант. хроніки Георгія Амартола та Іоанна Малали, "Історію Іудейської війни" Іосифа Флавія та ін. У заключній ч. Г.-В.л., яку називають Літописцем Володимира Васильковича, вміщено великі цитати зі "Слова про Закон і Благодать" митрополита Іларіона. В оповіді відчуваються живі інтонації очевидців і учасників подій; з тексту випливає, що автори мали багато інформаторів. Ідейна спрямованість Г.-В.л. проступає чи не на кожній сторінці. Складачі з редактором твору підносять і пропагують ідею сильної князівської влади, що здатна приборкати боярську опозицію та захистити народ від зовн. ворога, гнівно картають і викривають жадібних і зрадливих бояр (див. Галицькі бояри), які задля досягнення власних цілей, не вагаючись, кидали Галицько-Волин. Русь у руки іноз. поневолювачів.