Виробник: Інший виробник
Тематика: Художня література
Богдан Лепкий.
У глухім куті"
ПРИЖИТТЄВЕ
Львів1903р.30с.
РАРИТЕТНЕ ВИДАННЯ
Тверда 19х13см.
Богдан Лепкий – один із найвизначніших представників духовної еліти української нації, носій та провідник її культури, духовний батько національного відродження. Поет, прозаїк, видавець, перекладач, публіцист, учений, художник… Але він був передусім митцем «в найбільшій мірі… громадянином. Отже українським громадянином, що від початків своєї творчої праці до останнього свого віддиху слухав тільки одного наказу: служби своєму народові!» (П. Лисяк).
Богдан Лепкий-поет лишив нам багатий спадок – як за охопленням явищ життя, так і за розмаїттям віршованих форм. Його поезія, на думку Федора Погребенника, «небуденна поезія в українській літературі… Він – тонкий лірик тужливо-меланхолійного складу, і проникливий співець природи у її динамічному русі, і поет-пісняр, що тяжів до народнопісенних форм, і митець, який культивував класичні форми сонету, і автор дитячих поем-казок».
Б.Лепкий-прозаїк виступав у жанрі оповідання, новели, нарису, поезії в прозі, повісті. Проза його об’єднана в збірки: «З села» (1898), «З життя» (1889), «Оповідання» (1901), «В глухім куті» (1903), «Нові оповідання» (1905), «По дорозі життя» (1905), «Кидаю слова» (1911); окремими виданнями вийшли повісті «Під тихий вечір» (1923), «Сотниківна» (1927), «Зірка» (1929), останній твір «Крутіж» (1941). Він – автор першого в українській літературі твору-епопеї, в якому вивів образ українського гетьмана Івана Мазепи. За життя вийшли «Мотря» (1926, у двох частинах), «Не вбивай» (1926), «Батурин» (1927), «Полтава» (1928 – 1929 у двох частинах). Побачили світ останні частини «Орли» (1934), «З-під Полтави до Бендер» (1955) по смерті автора.
Життєвий доробок Б. Лепкого не вичерпується красним письменством. Його різнобічний талант проявився ще й у політично-світоглядних і публіцистичних писаннях.
Цікава епістолярна спадщина митця. Б. Лепкий усе своє життя вів кореспонденцію українською, польською, німецькою мовами. Кореспонденція Лепкого багата на інтересні коментарі про особи та події, тому є одним із найцінніших джерел для пізнання не тільки еволюції політичної думки в Галичині, а й українського культурного життя того часу» (Надія Лиса).
У Кракові Б. Лепкий став професором Ягеллонського університету. Тривала педагогічна практика втілилася у «Нариси з історії української літератури» (1909).
Стан- без втрат ,відсутні :титул,форзац,випадають листочки.