Виробник: Інший виробник
Тематика: Навчальна література
Українська документознавча термінологія: шляхи формування та функційні особливості:
Л. 2011. – 315 с.
М.В.Комова. –
монографія.
Вид-во НУ «Львівська політехніка»,
Мягка.200х145 мм.
тираж 150 пр.
Висвітлено етапи розвитку української наукової термінології. Визначено основні позамовні чинники формування української документознавчої термінології. Розкрито сутність термінологізації документознавчих понять як результат вторинної номінації. Охарактеризовано склад і системну організацію української документознавчої термінології. Розглянуто структурно-словотвірні атрибути документознавчих термінів (суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний і безафіксний способи терміноутворення, основоскладання, абревіація, синтаксичний спосіб перетворення, а також процеси унормування термінології).
Українське національне термінознавство, розвиваючись у напрямі дослідження окремих галузевих термінологічних систем, набуває ознак цілісної, сформованої галузі знань. Творення та функціонування національної термінології є важливим чинником розвитку літературної мови загалом.
У монографії комплексно досліджено особливості становлення та розвитку української термінології, виявлено специфічні її ознаки як складової частини лексичної системи української
мови. Призначаючи монографію науковцям у сфері лінгвістики, фахівцям, що працюють на ниві термінології і термінографії різних галузей науки і техніки (богослов’я, риторики, юриспруденції, фізики, хімії, друкарства, військової справи), головну увагу все ж приділено дослідженню процесів формування української документознавчої термінології (УДТ), вивченню
закономірностей та особливостей розвитку термінів, що номінують наукові поняття дисциплін документно-комунікаційного циклу. Вивчення документа усіма науками, де він є головним
об’єктом дослідження, зумовило формування теорії документа і документної діяльності, становлення документознавства як метанауки для усіх наук документно-комунікаційного циклу.
Документознавство як наука розвинулося внаслідок інтеграції поняттєвого апарата бібліотекознавства, бібліографознавства, книгознавства, архівознавства, інформатики та інших дисциплін. Українська документознавча термінологія формувалася як узагальнена, інтегративна сукупність термінологічної лексики, яка називає головні, визначальні поняття наукових дисциплін документно-комунікаційного циклу. Вона охоплює терміни, які номінують поняття створення, виробництва, зберігання, поширення та використання документів.
На основі дослідження розвитку галузевих термінологій узагальнено та систематизовано теоретичний матеріал для:
– встановлення періодизації формування української термінології, виявлення причин різного ступеня інтенсивності її розвитку в різні історичні періоди;
– вивчення особливостей системної організації термінології;
– з’ясування закономірностей та особливостей термінологізації наукових понять шляхом вторинної номінації;
– виявлення генетичних джерел формування та аналізу лексико-граматичного складу термінології, характеру взаємодії і співвідношення національних та міжнародних компонентів у
процесі формування терміносистеми;
– вивчення специфічних лексико-семантичних процесів, властивих термінології;
– визначення способів термінологічної деривації, словотвірних типів термінів та їх продуктивності;
– дослідження закономірностей унормування терміносистеми.
Об’єктом дослідження є понад шість тисяч термінів, засвідчених у підручниках, наукових збірниках з бібліотечної справи, бібліографії, книгознавства, інформатики, загальномовних та
спеціальних виданнях, основні з яких: “Словник української мови” (К., 1970–1980. – Т. 1–11), “Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів” (Львів, 1996), “Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики” (Київ, 1999), термінологічні стандарти системи “Інформація та документація”. Було використано російські довідники – енциклопедичний словник “Книговедение” за ред. М. Сікорського (М., 1982), термінологічний словник “Библиотечное дело” І. Суслової, Л. Ул…