Коли жителі Макондо ("Сто років самотності", Ґабріель Ґарсія Маркес) захворіли
на безсоння й почали втрачати пам'ять, то, щоб не забувати назву предметів, на
них чіпляли таблички з назвами, а потім з коротким поясненням -- для чого ці
речі існують.
Вірші -- це мої "таблички" на пояснення емоцій і почуттів, які я не хочу
забути, які я хочу зберегти.