Байдужість Бога до людських страждань і смерті, зневіра людей та водночас їхні
сподівання на гуманне до себе ставлення -- наскрізна тема творів лауреата
Нобелівської премії, письменника Елі Візеля. Він писав: «Тиша Біркенау -- це
інша тиша, не схожа на жодну. В ній крики, придушений шепіт молитви тисяч
людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній
попіл і прах. Мовчання людяності в хорі нелюдів. Мертва тиша в хорі смерті.
Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченнями
про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття -- Голокост.