Війна змінила світ. Зневірившись у владі, молоді хлопці звалили собі на плечі
долю країни і тепер несуть її. Терпляче несуть, не жаліються. Гинуть у вогні
війни, стрункими рядами підносяться з пекла до раю. Але ні стогону з їхніх
вуст, ні дорікань… І що залишається їхнім матерям? Зануритись в море свого
горя, розчинитися в сльозах? Чи проклинати до скону і владу, і долю?
Богдана Малинчук обрала інший шлях. Вона заступила в строю загиблого сина,
приміряла на себе долю солдата. Але жінка і гадки не мала, що на лінії вогню
їй доведеться зустрітися із своїм минулим. Обличчя в обличчя, очі в очі… Й
одному Богу відомо, що візьме гору: ненависть до ворога чи співчуття до
матері.