Шедевр української літератури Іван Котляревський "Енеїда" Мал. Базилевича
«Енеїда» -- українська бурлескно-травестійна поема, написана українським
письменником Іваном Котляревським, заснована на сюжеті однойменної класичної
поеми римського поета Вергілія. Складається з шести частин, на відміну від
дванадцяти частин Вергілія. Написана чотиристопним ямбом. Поема написана в
добу становлення романтизму і націоналізму в Європі, на тлі ностальгії частини
української еліти за козацькою державою, ліквідованою Росією в 1775--1786
роках. «Енеїда» -- перша масштабна пам'ятка українського письменства, укладена
розмовною українською мовою. Поема започаткувала становлення новочасної
української літератури.
Іван Котляревський «Енеїда». Поема.
Автор: Іван Петрович Котляревський (1769 - 1838) -- український письменник,
поет, драматург, громадський діяч. Він увійшов в історію української культури
як зачинатель (родоначальник) нової української літератури. Народився в
Полтаві в сім'ї канцеляриста. Спочатку навчався у дяка. З 1780 по 1789 вчився
у Полтавській духовній семінарії. У 1789--1793 працював канцеляристом, у 1793
--1796 -- домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. Почав писати
«Енеїду». У 1796--1808 перебував на військовій службі в Сіверському
карабінерському полку. У 1806--1807 Котляревський в ранзі штабс-капітана брав
участь у російсько-турецькій війні, був учасником облоги Ізмаїлу. У 1808
вийшов у відставку з орденом святої Анни. З 1810 працював наглядачем «Дому для
виховання дітей бідних дворян». У 1812 під час походу Наполеона I Бонапарта на
Росію Котляревський сформував у містечку Горошині на Полтавщині 5-ий
український козачий полк, за що отримав чин майора. У 1819--1821 -- директор
Полтавського вільного театру. Для поповнення репертуару театру написав дві
п'єси - «Наталка Полтавка» (1819), «Москаль-чарівник»; продовжує роботу над
«Енеїдою». «Енеїда» - перший твір нової української літератури, написаний
живою українською мовою. Над поемою Котляревський працював близько 30 років.
«Наталка Полтавка» - перший драматичний твір нової української літератури. У
1818 разом з В.Лукашевичем, В.Тарновським та ін. входив до складу полтавської
масонської ложі «Любов до істини». З 1821 року член Вільного товариства
любителів російської словесності. Підтримував зв'язки з декабристами. У 1827--
1835 -- попечитель «богоугодних» закладів. У 1835 р. через хворобу
Котляревський залишає службу і йде у відставку. Перед смертю він відпустив на
волю дві сім'ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.
Похований у Полтаві.
Видавництво: «Радянська школа», Киев, 1989 г.
Язык: украинский.
Страниц: 284 стр.