Книга присвячена історії депортацій цивільного населення із Західної України
1944-1953 рр., започаткованих радянською владою як засіб боротьби з
повстанським рухом. Це розповідь про колосальну наругу над жителями
західноукраїнських земель, про страшні випробування, які випали на долю
вигнанців у місцях заслання. У праці подається реконструкція деталей інституту
сімейного заручництва, організації позасудових репресій, показано виконавців
та жертв. Завдяки спогадам потерпілих читач може пройти разом з ними весь
хресний шлях від арешту до реабілітації, довідатися про особливості режимного
повсякдення, відчути їхній біль та незламність у прагненні повернутися на
рідну землю. Це дослідження є науково-документальним доведенням патології
сталінського режиму, який у намаганні досягти безмежної влади, упокорити
«непевний» регіон перетворив незбагненну ненависть та зневагу до людської
особистості на складник державної ідеології.