У монографії «Українські народні жіночі прикраси ХІХ - початку ХХ ст.» вперше
зроблена спроба усестороннього висвітлення цього яскравого явища народного
мистецтва, яке має глибокі традиції. Вонисформувались в розвитку багатьох
видів художньої творчості: обробки каменів, металів, виробництва скла,
ткацтва, вишивки, виробів з бісеру, різного роду домашнього рукоділля та
торгівельних зносин з іншими країнами.
Українські народні жіночі прикраси - невіддільний компонент вбрання, а відтак
і атрибут обрядів, звичаїв, вірувань. Прикраси супроводжували жінку майже
впродовж цілого життя, тому вони є джерелом цінної інформації про побут,
етнічні норми та естетичні вподобання різних соціальних верств українського
жіноцтва.
Саме прикрасам, історії їх розвитку, матеріалам, з яких вони виготовлялись, їх
формам, орнаментиці, колористиці та ролі в декоративно-образній структурі
жіночих строїв присвячене дане дослідження Ганни Врочинської