Виробник: Інший виробник
Тематика: Художня література
Ґрізелідіс Реаль Чорний - це колір
Автор Ґрізелідіс Реаль
Кількість сторінок 272
Обкладинка Тверда
Рік видання 2016
Мова Українська
Автобіографічна повість «Чорний – це колір» – перша книга швейцарської письменниці Ґрізелідіс Реаль, що охоплює події з її життя на початку 60-х. Після невдалого шлюбу мати чотирьох дітей опиняється у скруті – безробіття, злидні, туберкульоз, погрози соціальної опіки відібрати дітей. У сподіванні на краще життя вона тікає до Мюнхена разоміз дітьми і чорним американським коханцем, який страждає від нападів шизофренії, але не полишає спроб штудіювати медицину. Без грошей і документів у неприязній до нелегалів Німеччині на неї чекає нелегка доля. Щоб заробити дітям на шматок хліба, вона спершу тиняється нічними вулицями, щоразу наражаючись на небезпеку, а потім опиняється у підпільному борделі. Приязнь до американських чорних солдат, серед яких трапляються щирі приятелі і фантастичні коханці, дружба з циганською родиною, що дивом вціліла у таборах смерті, а згодом – допомога своїм колегам-повіям та іншим знедоленим, викинутим на соціальні маргінеси людям – ось що допомагає вижити навіть у найкритичніші моменти життя, як неодноразово зізнається сама Ґрізелідіс, героїня цієї сповіді.
Ґрізелідіс Реаль (Grisélidis Réal; 1929-2005), «письменниця, художниця, повія» - як за її бажанням викарбувано на надгробку, – прожила яскраве і сповнене подій життя. Випускниця Цюрихської школи мистецтв уперше почала займатись проституцією у 1961 році у Німеччині, аби прогодувати своїх чотирьох дітей. Їй довелось пережити арешт за торгівлю маріхуаною і перебування у в'язниці. Ставши спершу неминучим засобом виживання у вкрай скрутному становищі (жінка опинилась без документів і грошей у чужій країні з двома дітьми), проституція стає для Реаль полем політичної та соціальної боротьби. У 70-х роках Ґрізелідіс Реаль вступає в активну боротьбу за права повій як учасниця «Революції повій» у Франції. Важливим завданням для Ґрізелідіс Реаль була соціальна реабілітація проституції, визнання її ролі як практики, котра має свою цінність.У 70-х роках на хвилі активної боротьби за права повій Ґрізелідіс Реаль долучилась до створення асоціації працівниць сфери сексуальних послуг «Аспазія», правозахисної ініціативи, що нині надає допомогу секс-працівникам і сприяє їх солідарності. Вдаючись до різноманітних спроб виведення проституції зі сфери соціального табу – від письменництва, театру та поезії до створення документального архіву із дослідження проституції і вже згадуваного політичного активізму, у який борчиня за права повій вкладала усі свої сили і заощадження – Реаль втілює свої погляди у своєрідну форму практичної філософії. Вказуючи на свою професійну діяльність, вона часто називає себе «перипатетикинею» (фр. «péripatéticienne» має розмовне значення «повія», від грецького «περιπατέω» - прогулюватися, звідси ж назва давньогрецької школи послідовників Арістотеля - перипатетиків). Проституція для Ґрізелідіс Реаль стає універсальною метафорою - життя, протесту, революції, творчості, людяності, - і водночас формою «турботи про себе». У своїх текстах вона часто пише «Повія», «Проституція» з великої літери, вбачаючи у цих поняттях не бунт заради епатажу чи «ляпас громадському смаку», а потужний акт емансипації. Якою мірою постать Реаль вплинула на рівень суспільно-політичної дискусії, можна переконатися навіть з огляду на той факт, що, попри полеміку, підняту консервативними колами, у 2009 році було перепоховано на Кладовищі Королів у Женеві, поруч з багатьма славетними швейцарцями, в тому числі з Кальвіном, проти якого вона так затято боролась.Не менш вагомим внеском Ґрізелідіс Реаль є її тексти, що свідчать про неабиякий письменницький талант. Як це властиво для інтелектуалів-активістів, тексти Реаль є відображенням її досвіду і переконань. Попри те, що усі вони, в тому числі й перша її повість «Чорний колір» (1974), є автобіографічними, навіть документальними, як дві книги її листування з другом, журналістом і письменником Жаном-Люком Хенніґом, «Уявний клієнт» (1992…