"Дивні сусідські діти". Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749–1832) — засновник
класичної німецької літератури. Крім своїх всесвітньо відомих літературних
творів, відзначився також особливою майстерністю подавати німецький фольклор у
зразках малих форм, органічно вплітаючи їх у полотна своїх більших творів. До
них належить низка повчальних новел та феєричних оповідань, казок, які
сприймаються читачем як цілком завершені та самостійні. Новела «Дивні
сусідські діти» є фрагментом з роману «Вибіркові спорідненості». Тут йдеться
про непереборне взаємне притягання між особами спорідненого духовного складу,
і жодні перешкоди не можуть його послабити. Гуманістично-фантастична «Казка»
сплетена з чарівних подій, пронизаних однією ідеєю: можна подолати будь-які
земні труднощі та перешкоди, якщо всі живі створіння з величезним завзяттям
допомагатимуть одне одному. У «Новелі» розповідається про надзвичайну подію на
тлі живої природи поблизу середньовічного містечка — полювання, пожежа,
юнацька закоханість, хижі звірі серед людей, романтичні приборкувачі та
почуття обов’язку. Читач має змогу зблизька пізнати цікаві, а почасти й
загадкові людські характери, якими керує палке серце.