Акваріум aquariumbar

У далекому небі, де хмари завжди тримають форму мрій, а сонце сяє крізь серпанок вічності, народився момент, який ніхто не очікував. Купідон — не той, що стріляє стрілами, а маленький з золотими кучериками, був у пошуках серця, яке ще не знало тепла. Він блукав епохами, пройшов крізь ренесансні сади і крізь часові тріщини, поки не знайшов... динозавра. Так, справжнього. З гострими зубами, міцним хвостом і поглядом, який бачив доісторичні грози. Але всередині того монстра ховалось те саме, що і в будь-якому з нас — маленька порожнеча, що чекала на обійми. Купідон не сказав нічого. Просто обійняв його за шию, нахилився і ніжно прошепотів щось у вухо, чого навіть ми не чуємо. І тоді, на мить...