Акваріум

У тиші бібліотеки часу, де пил осідає не на речі, а на забуті думки, стоїть прозорий куб. Він ніби акваріум для спогадів. Усередині -- не риба, не корали, а щось значно живіше -- відкрита стара книга. Її пожовклі сторінки зберігають не лише слова, а й подих тих, хто колись жадібно ковтав її рядки при світлі лампи. Літери мовчать, але вони чекають -- на читача, що вдихне в них нове життя. Поряд із текстом лежить гілочка дрібних фіолетових квітів. Можливо, їх залишив хтось закоханий, читаючи вголос уривки про вічне. А може -- це пам'ять про того, хто ніколи не встиг дочитати. Вся ця сцена -- в ідеальній скляній коробці, під підписом "Aquariumbаr". Це не просто експозиція -- це вікно в чиюсь душу, музей пам'яті, що нагадує: слова -- це світло, а кожна книга -- як океан, глибини якого відкриваються лише тим, хто не боїться пірнати.