Баумґартнер

Остер пише про той період життя, коли людина вже має більше спогадів, ніж планів, але все одно шукає, за що триматися далі. Його герой не намагається красиво пережити втрату чи поставити в ній крапку. Він повертається до минулого через дрібниці — речі, звички, випадкові думки, уривки давніх розмов. Так роман говорить про любов не як про спогад із минулого, а як про силу, що й далі впливає на сьогодення. Автор пише стримано й без зайвої драматизації. У цій історії важливі не різкі сюжетні повороти, а хід думок персонажа. Остер легко переходить від побутової сцени до давньої історії, від іронії до болю, від випадковості до серйозного роздуму, і саме через це розкривається стан головного героя....