Читати «Шалено, глибоко» -- це як перебувати за лаштунками життя Алана
Рікмана: дивитися на професора Северуса Снейпа з «поттеріани», Ганса Ґрубера з
«Міцного горішка» й полковника Брендона з «Розуму і почуттів». Але не тільки
актора, а й режисера, чоловіка, друга, мандрівника. Не на образ, а на
справжнього Рікмана. Бо образ -- це завжди чиєсь спотворене дзеркало.
Його сприймали як пихатого аристократа -- а він з юності був відданий
лейбористським ідеалам і скептично ставився до умовностей британського
роялізму. Його вважали актором, перед чиєю харизмою не встоїть жодна жінка, --
а він пів століття був непохитно вірний Рімі Гортон.
Він був не таким, як його уявляли. А яким? Збагнути це допоможуть 26
щоденників, які Рікман вів від 1993 року й до смерті у 2016-му. Шалено,
глибоко, іронічно, щиро. Де не кожен день -- свято, але кожен -- життя.