Тематика: Художня література
Максим Кантор - Азарт Автор: Максим Кантор КарловичСторінок: 320 (Офсет) Розміри: 206x130x20 мм Анотація до книги "Азарт": Молодий андеграундний художник, після розвалу Радянського Союзу стає затребуваним у Європі. Його картини виставляють у галереях, а сам він отримує нескінченні запрошення на творчі зустрічі та бієнале. Тому він не дивується, коли багатий цінитель сучасного мистецтва пропонує йому пожити шість тижнів у нього на яхті в своєрідною творчою комуні. Герой з дружиною і семирічним сином залишають тісний міську квартиру і відправляються назустріч солоного морського бризу, ніжному шуму хвиль і теплому сонцю. Але, прибувши в Амстердам, художник виявляє що яхта - це іржава посудина зі зламаним двигуном і пробоїною в борту. Грошей на її ремонт ні в кого немає, а творча комуна - це оксфордський історик, ліва активістка, лисий актор з Таганки, сербський поет зі світовим ім'ям, аргентинський торговець комбайнами, музикант, що грає на бляшаних банках та ще з півдюжини самих дивних персонажів. Герої, з одного боку, намагаються полагодити корабель і поплисти, а з іншого, поступово розпродують його по частинах заради їжі і випивки. А сам роман при цьому несподівано перетворюється на притчу про будівництво ковчега і місце людини в цьому світі. Чудовий роман, прочитав уважно, розтягуючи задоволення, рідко зустрінеш серед сучасного чтива щось путнє, особливо з белетристики написаної російською. Перша частина роману більше ідейна, автор висловлюється через своїх героїв на теми, які його найбільше турбують: нерівність, утопія, можливість існування, криза демократії, занепад Європи та її актуальна проблема з біженцями. Друга частина більше дія, що розвивається зі стрімкою швидкістю, тут же й у бесідах зростає накал пристрастей до межі. Кульминация и концовка выше всяческих похвал, Кантор как историк живописи, передаёт это с помощью примеров из иконописи, и из эзотерического христианства. Давно забросил читать любую современную литературу - из-за проблемы целостности произведения, где начнут за здравия со всей помпой и пафосом, середину как-то вытянут как у кота яйца, порой без слёз на это убожество и не взглянешь, ну а концовки вообще у 90% не существует, где хотят там точку и ставят и после образуется такое гнусное впечатление потерянного времени. "Азарт" полностью от избавлен от этого, это целостное произведение, как картина, с завязкой сюжета, продолжением и всеми сходящимися линиями в одной концептуальной задумке.