Ця книжка -- спроба переосмислити біографію Лесі Українки, у якій переплелися
хвороба і творчість, Україна і «чужина», політика й література, класика і
сучасність, любов і смерть.
Хвороба і письмо. Народження творчості з травми, пережитої біля ліжка
смертельно хворого Мержинського. Духовна й інтелектуальна близькість до
Драгоманова. Стосунки з Кобилянською як метафора жіночої культури. Фатум
мистецького божевілля, який пізнала в моменти творчого піднесення. Подорожі
Європою і санаторійний туризм. Статус «інакшості» як визнання «нової жінки» й
«чужинки» на батьківщині. «Своє» крізь призму історичної та культурної
екзотики. Усе це дало Ларисі Косач-Квітці змогу йти власним шляхом і стати
пророчицею народжуваного ХХ століття.
В останній рік життя Леся Українка зізнавалася матері: «…історію Мавки може
тілько жінка написати». Але правда в тому, що всі її твори могла написати лише
жінка, яка жила і творила mit Todesverachtung, тобто зневажаючи смерть.