Дукач у вигляді монетки

Дукач у вигляді монетки - медальйон, прикраса, підвіска, прикраса на шию. Дукач – традиційна деталь українського жіночого костюму, металева прикраса круглої форми з вушком або бантом, часто прикрашеним кольоровими вставками у більшості випадків зі скла. Для виготовленні дукачів використовували автентичні монети, медалі. Дукачі виготовляли сільські майстри з двох монет — одна як медальйон, а другу переробляли на бант. Золотарі додавали до прикраси свої ланцюжки, камені, бісер та інші оздоби. У писемних джерелах слово дукач з’являється з середини XVIII століття у розумінні прикраси, а не лише грошової одиниці. Дружини військової старшини та простого козацтва перейняла звичай в православної шляхти одягати намисто з дукачем, що вказував на особливе становище жінки в суспільстві. На західноукраїнських землях були поширені дукачі із скромними бантами або взагалі без бантів. На Лівобережжі, Чернігівщині, Слобожанщині, зокрема й Воронежчині та Курщині (етнічних українських територіях) були поширені дукачі із пишними бантами, багато оздобленими камінням. Дукачем у ХІХ — на початку ХХ-го століття називали дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси — від грубих, але старанно виготовлених, до фабричної штампованої бляшки. Відповідно, в одних місцевостях України на початку 20 ст. дукачі лишилися святковою прикрасою, а в інших їх носили щодня і дорослі, й діти. Срібло, лиття, діаметр 22 мм, вага близько 4,5 г