Акваріум «текстура думок»

У цьому кубі -- не бібліотека. І навіть не архів. Це -- стіна з думок, які більше не ховаються між обкладинками. Вони виставлені на світло. Сторінки зім'яті, перекручені, деякі перевернуті. Це не випадковість. Це -- життя тексту після читача. Слова вже не служать, вони мешкають. Вони не вибудовують структуру, а створюють ландшафт. Тут ти не обираєш, що читати -- тебе обирає текст. > Іноді -- речення, > іноді -- прогалина між абзацами, > іноді -- паперова тінь, що кидає складка. Aquariumbar створив цей об'єкт як анатомію пам'яті через мову. Не як систему -- а як стихію. І запитує в тиші: > А чи справді ми читаємо слова -- чи вони читають нас?