Мандевіль басня про бджіл книга 1974 року видання

Мандевіль. Басня про бджіл книга 1974 року видання Переведення E.С. Лагутину. Загальна редакція й вступна серія В.В. Меєровського. Серія: Філософська спадщина. 1974г. 376 с. Тверда палітурка, 13,5*20,5 см. мальовка де Мандевіль (англ. Bernard de Mandeville, 1670, 49 — 21 січня 1733, Хакни поблизу Лондона) — англійський філософ, сатиричний письменник і Європа. У роботі англійського лікаря Н. Барбона «Околог про торгівлю» (1690) ствердилося, що марнотратність є вад, що сприяє торгівлі, афарбованість, навпаки, шкодить комерці. У художній формі цю ж ідею висловивщик де Мандевіль у сатирі «Рожевий улей, або Мошенники, які сталивинами», виданоїантию в 1705 році. 1714 року так самоантинно вийшло друге видання твору під назвою «Басня про бджіл або Пороки приватних осіб —тар для суспільства» (англ. The Fable of The Bees: or, Private Vices, Public Benefits), у якій доводиться в алегоричній формі, що товариство, що вирішили заради заощадження розлучитися з розкішшю і скоротити озброєння, чекає сумне становище. Друге видання було доповнене двадцятьма нотатками, у яких Мандевіль розвиває філософський сенс найважливіших місць байки. «Басня про бджіл» за життя Мандедія була багато разів перероблена та мала безліч застосунків. Останнє видання датується 1732 р. рішенням суда розпорядників англійського графства Мідлсекс 1723 року башня була визнана шкідливою. Мовою наша книга видання 1974 р. у перекладі Е. С. Лагутину в серії «Філософська спадщина». У нашому варіанті називається «Восиплий улей, або шахраї, які стали чесними». Філософія Мандедія була каменем печіння його часу та розглядалася як фальш і цинізм, що знижують перевагу. Мандевіль приходить до висновку, що вади є необхідною умовою для економічного процвітання. І Сміт і Мандевіль вважають, що колективні дії людей призводять до громадського добра. Однак те, що відрізняє його від Сміта, - це питання про каталізатора громадського благ. К. Маркс, високо оцінюючи погляди Мандели, писав, що «Вже Мандевіль у своїй "Басне про бджіл" (1705)дка продуктивність усіх можливих професій тощо, і в нього вже видно загальну тенденція всього цього міркування: "Те, що ми називаємо в цьому світ злом, як морально, так і фізично, є тим великим принципом, який робить нас соціальними істотами, — є міцною основою, що живить силою й опорою всіх професій, і занять без винятку, тут мають шукати істинну джерело всіх мистецтв і наук, і в той самий момент, коли зло перестало б існувати, товариство мало б прийти в занепад, якщо не зруйнуватися зовсім".